Родотіум 10%,

СКЛАД

100 мл препарату містять діючу речовину:

тіамуліну гідроген фумарат  – 10,0 г.

Допоміжні речовини: бутил парагідроксибензоат, пропілгалат, олія сезамова.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Тіамулін – напівсинтетичний антибіотик, який належить до групи плевромутиліну. Антибіотик володіє бактеріостатичною дією, гальмуючи синтез білка у чутливих до нього мікроорганізмів. Препарат активний проти грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів (Brachyspira innocens, Brachyspira pilosicoli, Leptospira spp., Clostridium perfringens, Streptococcus spp., Staphyloccocus spp., Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Pasteurella multocida, Actinomyces pyogenes, Actinobacillus spp., Fusobacterium spp., Klebsiella pneumoniae, Haemophilus spp., Bacteroides spp., Campylobacter coli, Lawsonia intracellularis), а також хламідій та мікоплазм (Mycoplasma hyopneumoniae, M. hyosynoviae, M. hyorhinis, M. bovis та інші).

Тіамулін діє на 70S рибосомному рівні, основне місце зв’язку знаходиться на 50S підрівні, а вторинне місце можливе в місцях з’єднання підрівнів 50S та 30S. Він гальмує синтез білків  мікробами, створюючи біохімічні неактивні ініціативні комплекси, що гальмують ріст поліпептидного ланцюга. 

Бактерицидні концентрації приблизно в  50-100 разів перевищують  бактеріостатичний рівень.

Тіамулін швидко абсорбується у кров, добре розповсюджується в організмі та концентрується у легеневих тканинах після внутрішньом’язової ін’єкції. Після парентерального застосування (доза 10 та 15 мг/кг м.т.) свині найвищі рівні в сироватці крові були виявлені через 2 години після введення дози. Після внутрішньом’язової ін’єкції тіамуліну при дозі 15 мг/кг м.т. C_max та t_max в сироватці крові становить 0.77mг/мл та 2 години, відповідно. Через дві години після введення терапевтичної дози концентрації тіамуліну в легеневому (15,6 mг/мл) та бронхіальному епітелію (6,0 mг/мл) були набагато більшими, ніж у плазмі крові. Концентрація тіамуліну в легенях, слизовій оболонці товстої кишки та товстій кишці становили  26,9; 2,58 та 3,09 mг/г, відповідно.

Більше, ніж 95% терапевтичної дози тіамуліну  виводиться з організму свиней менше, ніж за добу, а період піврозпаду становить менш, ніж одну добу. Тіамулін добре метаболізується, приблизно 60% застосованої дози виводиться з жовчю, близько 29% - з сечею.

ЗАСТОСУВАННЯ

Лікування свиней, хворих на дизентерію, ензоотичну пневмонію, плевропневмонію, артрит, що спричинені мікроорганізмами, чутливими до тіамуліну.

ДОЗУВАННЯ

Внутрішньом’язово у дозах: 

при лікуванні дизентерії, ентероколіту та проліферативної ентеропатії доза становить – 1,0 мл препарату на 12,5 кг маси тіла (у тяжких випадках ін'єкцію  можна повторити через 24 години);

при лікуванні ензоотичної бронхопневмонії та мікоплазменного артриту у свиней доза становить – 1,5 мл препарату на 12,5 кг маси тіла один раз на добу протягом 3 діб;

при лікуванні актинобацилярної плевропневмонії у свиней доза становить – 2,0 мл препарату на 12,5 кг маси тіла один раз на добу протягом 3 діб.